000			03449nam a2200301u##4500
001			genk/56098
003			POUNB
005			20240110060133.0
020			_a9789661920490 _c20.00, тираж 100
040			_aПОУНБ _bukr
041			_aukr
044			_aUA
100	1		_aСереда,І. П. _qІван Пилипович _4aut
245	0	0	_aТе, що в серце навіки ввійшло... _bдокументальна повість _cІ. П. Середа
260			_aПолтава _bПолтавський літератор _c2010
300			_a257 с.
520			_aСімнадцять років з відомих причин рукопис цієї повісті чекав свого Святкового Дня. Тому авторові довелось немало похвилюватись за майбутню долю повісті. Сама назва повісті "Те, що в серце навіки ввійшло... " вже говорить читачеві про мінорний тон поданої, часом трагічної долі автора. Адже він зазнав двох довготривалих голодоморів, воєнного лихоліття, знає тяжбу двох жорстоких німецьких таборів, з яких здійснив дві втечі. Своє дев'ятнадцятиліття зустрів прямо біля стін осиного гнізда - Рейхстагу, з висоти тридцятиметрового пам'ятника бачив вщент зруйновану фашистську столицю. Убоге, голодне дитинство і голодомор навіяли автору повічне відчуття смаку нудотного шовковичного листу, гірчаків, цвіту білої акації. Від дії отруйної блекоти втрачав зір. Восьмирічним вже бачив голодну жахливу смерть своїх маленьких ровесників і односельчан. Автобіографічність поданого матеріалу тільки підсилює значимість повісті. А ще вона носить краєзнавчий характер. Відомий глобинський журналіст Віталій Ярошевсъкий в районній пресі відзначав, що такі повісті були б окрасами кожного сільського музею. А самобутній поет Василь Баранець, прочитавши рукопис, схвильовано сказав: "Я разом з повістю прожив своє довге життя ". Тому зміст повісті викликає в читача хвилююче співчуття до її героя. Мова повісті проста і лаконічна, доступна кожному читачеві.
084			_a84(4УКР-4ПОЛ)6-47 _2rubbk
856	7		_2\images\1061179_910_0.jpg
856	7		_2\images\1061179_910_0.jpg
942			_cBOOK
090			_xС 32
991			_bgenk _c84(4УКР-4ПОЛ)6-47/С 32-280738
336			_atext _btxt _2rdacontent
337			_aunmediated _bn _2rdamedia
338			_asheet _bnb _2rdacarrier
999			_c1800504 _d1800504