Мінливі настрої весни... поезії худож. Д. Трирог

1500 пр.

Грає життя мелодію...; О, музико, молю тебе - звучи...; Ріку чекань здолати без човна...; Коли вину шукають, то знаходять...; Я підкорю весь світ...; Гончарний круг життя прискорює свій поступ...; Легкі шляхи долати не цікаво...; Найскладніше бути людиною...; Ти - корабель, що забув про море...; На моїй долоні ліній сітка...; На зручності міняємо любов...; Зорепад із кленового листя...; Не дам думкам своїм ладу...; Яка б не насувалась небезпека...; Коли навесні заквітає черемха...; Два крила у пісні - музика і слово...; Мій мікрофон, я розповім тобі...; За виром справ зникають почуття...; Сонце не чекає нагороди...; Дбати про наступне покоління...; Дружба холоне під тиском обставин...; Не марнуватиму хвилин...; Радію з того, що мій дім гостинний...; Старіють люди від образ...; Бути звичайним не так вже й погано...;

Стоїть на берегах ріки життя...; У долі зав'язані очі...; Серцю не властиво зупинятись...; Над безоднею від краю і до краю...; Витоки лишилися в дитинстві...; Всім буває двадцять років...; Ми творимо життя то прозою, то віршем...; Гортаю сторінки...; Тривожні хмари грозові приходять в сни...; Наперекір стихійним лихам...; У всіх краях, на всіх дорогах світу...; Ця нерозділена хвилина...; Часом життя без вина захміліє...; Не варто кликати крізь ніч...; Холодним подихом на склі...; Натхненне зернятко краси...; Все нерозтрачене тепло...; Не відступається зима...; Ненавидіти легше, ніж любити...; Коли карає нас Господь...; Обранці муз в полоні у краси...; З тобою поряд затишно і тихо...; Цей неочікуваний сум...; В тобі є щось, чого не пояснити; Погляньте, друзі, все у ній - краса...; Часто життя наче бавиться з нами...; Осінь йде по землі...; Радість моя і туга...; Із вдячністью про тих, хто в радості зі мною; Ти для мене відкрита книга...; Шукають мудрості в книжках...; Почуваюся листям осіннім...; Коли б мені крила...; Не стискай у долонях світ...; У кожного власна доля...; Я більше тішуся не з юної краси...; Ми без вироку - вже покарані...; Розділяє нас не гора стрімка...; Ріка бажань прозора і стрімка...;

Не ображаюсь на пусте...; Поки не догоріло і не згасло...; Знов осінь плакала дощем...; Хай кінчики пальців торкаються клавіш...; Як не зневіритись в світі жорстокому...; Немає їм ні краю, ні кінця...; Я вірую в тебе без доказів і застережень...; Не маєш адреси, щоб я надсилала листи...; Ти - кришталевий, прекрасний, дзвінкий...; Всі спогади, немов зів'ялі квіти...; Усміхайся безжурно під переспів осінніх мелодій...; Бути жаданою, ні не для всіх, а для тебе...; Думки твої читатиму...; Немає вічності...; Зривається з вуст ледве чутно: "Щаслива..."...; Не грубу ціную битві...; У вічності нічого не прошу...; Хоча б не лист, а поклик журавлиний...; Ти не змарнуй в житті ні вічності, ні миті...; А завтра прийде день новий...; Схили мені на руки буйну голову...; Почуття було схоже на пролісок ранній...; На схилі дня короною зірок...; Для щастя маю все, лиш ти поза можливим...; Як мені його забути...; Мріями завжди я багата...; В тебе усмішка, наче світло...; Мовчання мій вирок; Твої окрилені слова...; Віддаляючись, наближаюся...; Не випробовуй почуття...; Коли душа горить вогнем...; У всіх сторонніх і у всіх наступних...; Ця відстороненість ховає...; Не буде сліз, щоб не позбутись стрижня...; Мовчиш затято...; Бувають зустрічі на мить...; Непідкупний годинник; Всі сумніви в своєму серці...;

Вітре осінній, вітре холодний...; Ти моє віддзеркалення, в тому вся прикрість...; Де поділася, загубилася...; Навіть сни попереджають...; Вуста шепочуть від вуст так близько...; Зима надворі...; Від розпачу аж темно у очах...; Затримую тебе я на краю...; Руки мої стали вільними крилами...; Так дивно змінюється світ...; Каятись марно...; Мстишся мені...; Тішиш себе, мов дитину, казками...; Караюся, що не пішла раніш...; В наш дім випадково зайшла Недовіра...; Вимолюємо миті у розлуки...; Не прошу в тебе вічності...; Вже відчуваю, як невідворотно...; Не любити тебе неможливо...; Я, на жаль, приворотного зілля не маю...; Сьогодні розум мій мовчить...; Гіркий мого прозріння трунок...; В човні - лиш двоє...; Бути поряд настільки близько...; Обійматиму міцно, прихилюся, зіллюся з тобою...; Серце, зранене в кров...; Всі ворожіння і слова часу байдужі...; Завмирає серце у тривозі...; Вогнем любові опали, не бійся...;

Каплями дождя жизнь в окно стучит...; Смело пей любовь до дна...; Тот, кому предначертано выстроить дом...; Кто решил, что после лет разлуки...; Даже для самых взрослых...; Лунный луч, отдернув занавеску... Потерпевший бедствие кораблик...; Не рыцаря в сияющих доспехах...; Стихи приходят по ночам...; На полотне знакомый силуэт; Вот оно какое - одиночество; Приворожила не того...; Лето горчит полынью...; Перекрестясь и помолясь...; Наша встреча горчит от несбывшихся грез...; Все, что в сердце отцвело напрасно...; Судьба не тропинкой, а ниточкой вьется...; От тебя сбежала молодость...; Иногда то ли я, то ли мир просто сходим с ума...; Ты повторяешься...; Нельзя любить наполовину...; Белая птица памяти...; Струна молчит...; Одиночество на двоих...; Никогда не умела прощаться...; Недостаточно просто идти вперед...; Кошки скребут на душе...; Что тебе снится, когда тебе спится...; Под колесами - пыль...; Мне не хватает волшебства...; Наша молодость - струна...

Ти малював білим по чорному...; Життя наче танго - то ближче, то далі...; Стривожено завмер і час, і простір...; Найтонша струна у серці...; Мені б втекти за мури і за грати...; Я не хочу тобі наснитись...; У цих очах зійшовся цілий світ...; Будь сильним, але ніжним водночас...; Коли з'ясуєш ти, що я вже досконала...; Погляд не виказує нічого...; Останній мій крок замика зачароване коло...; Благослови; Вірю; Різдво; Полтавський полк; Не журись, козаче; Пісенні крила; Ворожитиму; Лучик солнца; Для друзей; Бабье лето; Мы похожи на птиц; В добрий час; Келих кохання; Два крила любові; Летіла; Не всі шляхи підкорені; Крок з самоти; Серце співає; Молитва за тата; Канікули; Дикі гуси;

12-15 р.

укр. + рос.