Дзвони над Лютенькою І. Ф. Чайка

Те, що пережило українське село в XX столітті, важко окреслити одним словом. Трагічна доля українського народу в 20-тІ роки, що пов'язана з становленням більшовизму, характеризується істориками як розселянювання. Як могло статися так, що багатовікова хліборобська праця втратила найцінніше - історичний до генетичного зв'яіок із землею? 3 чого все почалося? Невже український селянин, чиє життя від діда-прадіда було підпорядковане хліборобському циклу, чиї свята від народження до смерті неодмінно пов'язувалися із землею і хлібом, міг так швидко і покірно поступитися усім цим новій владі? Впродовж десятиліть кожен вдумливий читач, хто цікавився історією, відчував брак правди. Ніби не вистачало сторінок у підручнику. Змінилися часи, і нові автори написали нові книжки. Читаючи їх, знаходиш відповіді на запитання, які так турбували. Проте не полишає відчуття неповноти, якоїсь офіційщини в простій констатації фактів, переліку подій, цитуванні документів, штампованих висновках. Нашій Історичній науці бракує живої людини на сторінках монографій та публікацій. Читач же, який візьме в руки книгу І. Чайки, відразу відчує різницю між холодним словом підручника і живим словом народу. Перед ним постане стражденна доля типового наддніпрянською села Лютеньки. Хоча сюжет наскрізно пов'язаний із долею однієї людини - Леонтія Христового, усе українське село 20-х років ніби з мороку забуття виплине і, і тоді можливо, стане зрозумілішим, як усе відбувалося. Книга цікава тим, що містить значний документальний матеріал. Але це не лише архівна інформація, а й, перш за все, спогади односельців, позбавлені будь-якої ідеологічної упередженості. Як для фахівця-історика, так і для пересічного читача книга буде джерелом інформації з історії українського села початку XX століття, краєзнавства та народознавства Проста мова, захоплюючий сюжет, неполишаюча гострота співпереживання - ось основні переваги книги.