В творчому доробку Тараса Шевченка, поряд з емоційною, наснаженою публіцистичним запалом лірикою, виділяються епічні твори, у яких з надзвичайною силою поетичного осмислення і зображення подано сторінки героїчної й глибоко драматичної минувшини українського народу, його боротьби за національну свободу. Поеми й вірші історичної, історико-революційної та соціально-політичної проблематики («Гайдамаки», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Іржавець», «Кавказ», «Сон» та ін.) — це вершинне досягнення геніального поета. Світ козаччини, героїка боротьби проти ворогів України превалює в усій його творчій спадщині. На вагому думку Івана Франка, в своїх історичних поемах Шевченко заклав «основи історичної мудрості, яка в нього набагато глибша і вільніша, аніж у сучасних йому українських істориків». Високі епічні зразки збагатили не тільки українську, але й світову літературу, а висловлені в них історичні погляди й свідомість значно вплинули на активізацію історичного мислення і розвиток української історіографії, національної ідентичності українців, піднесення їхніх націо- і державотворчих устремлінь.