Естетика художнього слова Є. С. Шабліовський
Вид матеріалу: Текст Мова: українська Серія: Людина. Суспільство. ПрогресПублікація: К. Мистецтво 1976Опис: 190 с.: ілТип вмісту:- текст
- прямий доступ
- аркуш
- 8У1
Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код | |
---|---|---|---|---|---|---|
Книга, брошура | Відділ абонемента | Акт списання | ||||
Книга, брошура | Відділ зберігання основного фонду | Доступно | ||||
Книга, брошура | Відділ зберігання основного фонду | Доступно | ||||
Книга, брошура | Відділ мистецтв (читальний зал) | Доступно | ||||
Книга, брошура | Відділ обслуговування користувачів (читальний зал) | Акт списання |
«Митець думає не тільки розумом, але й серцем»,— тонко запримітив Олександр Довженко. Естетичні ідеї були у Шевченка зброєю боротьби з гнобительським ладом. Величезна заслуга поета-революціонера полягає в невтомній боротьбі за народне мистецтво. Його естетика утверджувала погляд на мистецтво як на засіб революційного впливу на дійсність, як фактор революційного перетворення дійсності. «Понад століття лежить між Шевченком і нами,— писала Марієтта Шагінян,— а він все наближається і наближається, стає безмежно своїм, рідним…». Людина звертається до чистих джерел поезії Шевченка, щоб душевно збагнути, що таке краса життя, краса боротьби, краса людяності і єднання, щоб переконатися, як любов до людей робить її справді Людиною, самовідданою у боротьбі із злом і суспільним гнітом, творцем прекрасного. Вклад великого українського поета у культуру, зокрема в культуру почуттів, стає дедалі вагомішим; поетичний світ Шевченка зоріє незгасним вогнем. Боротьба за красу життя, людяність, пафос утвердження добра — основа основ творчості Шевченка. Людство гідне свого світлого майбутнього і що це майбутнє неодмінно прийде! В цьому полягає таємниця немеркнучої краси художньої спадщини Шевченка. Його поетичний світ — це чинник, що рухає вперед духовний розвиток нових і нових поколінь. Світ животрепетних почуттів, благородних дум Шевченка відкриває такі сторони життя, такі його естетичні аспекти, що це стає невичерпним джерелом краси і пізнання, джерелом духовного зростання людини. Перечитуючи натхненні сторінки поезії Шевченка, відчуваєш їх свіжість, пристрасність, життєву схвильованість. І хоч люди й події, зображені в них, давно відійшли у минуле, гаряче серце поета, наче звертаючись до нас сьогодні, хвилює і зворушує безмежною вірою в людину, у світле майбутнє людства. У славнозвісній «Присвяті Тарасу Шевченкові» Іван Франко прекрасно висловив це: «Найкращий і найцінніший скарб,— писав великий Каменяр,— доля дала Шевченкові лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори». Полум'яне слово Шевченка, сила його художніх образів, проникнення у його поетичний світ — «ясний та висо¬кий» — служить справі торжества добра і справедливості, активно допомагає творити нечувану красу духовного сві¬ту.