Разом з кн. "Зоре моя вечірняя ..." та "I стежечка, де ти ходила" входить до "Триптиху про Т.Г.Шевченка"

Тарас Григорович Шевченко — й одвічна жіноча таїна... Вдивімось у ці прекрасні жіночі лики. І ми заново відкриємо для себе високу, земну і безсмертну, таку ніжно-людяну душу Великого Кобзаря. Аби ніколи не зазнати в особистому житті гіркоти Тарасових слів, які обпікають серце: «Невесело на світі жить, Коли нема кого любить». Нещасний в особистому житті, Тарас Григорович, як ніхто інший, був здатний на самозречну любов до ближнього, знедоленого, умів кохати до самозабуття. Вистраждав він і свій ідеал України — оновленої землі, «де... буде син, і буде мати, і будуть люде на землі». Додамо від себе: щасливі люди! Таку щасливу долю поет зичив всім нам, своїм нащадкам. І ми, сьогоднішні, маємо бути гідні свого високого земного призначення — бути на своїй землі, у своєму домі, — ім'я яким Україна, — щасливими людьми! Це також один із заповітів Великого Кобзаря... Віталій Оваденко